Між орлами і півмісяцем

Список шляхти на полігоні. Гербовник.

Магнати

Потоцькі
Герб "Пилява".
Станіслав "Ревера" Потоцький 1579 -27 лютого 1667) - польський державний і військовий діяч, полководець. Володів значними земельними маєтностями в Галичині і на Поділлі. Посідав високі урядові посади у Речі Посполитій. Був старостою галицьким, потім каштеляном кам'янець-подільським, потімі воєводою брацлавським і подільським. Брав участь у Цецорській битві 1620 і Хотинській битві 1621.
До одруження був кальвіністом, але перейшов до католицтва.
Одружений з Софією Калиновською.
В нашій грі він є головним кандидатом на посаду коронного гетьмана.
Замойські
Герб "Єліта".
Замойський Томаш (1594-1638) - син Яна Замойського.
Високоосвічена людина свого часу, Томаш Замойський об'їздив Францію, Нідерланди, Англію, Італію, написав трактат з фортифікації.
У 1618 році він став воєводою подільським і в цій якості воював проти турецько-татарських військ Кантемира-Мурзи та Давлет-Гірея. У 1619 році Томаш Замойський підписав з польського боку відому Раставицьку угоду з козаками.
Дружина Томаша Замойського - Катерина Олександрівна, княжна Острозька.
Сапіги
Герб "Лис".
Другий (після Радзивілів) магнатський рід Великого Князівства Литовського.
Лев Іванович Сапіга (1557-1633) - державний і воєнній діяч, дипломат і політичний активіст.
Освіту отримав в Германії. Досконало володів грецькою, латиною, німецькою, польською та руською мовами.
Постійно займав високі адміністративно-політичні посади, брав участь в багатьох військових походах та дипломатичних місіях, працював над статутом Великого Князівства Литовського.
Змінював віру з кальвінізму на католицтво - був релігійно толерантним, спонсорував будівництво храмів. В політиці відстоював суверенітет Великого Литовського Князівства в складі Речі Посполитої. Прозваний сучасниками "литовським Соломоном".
Конєцпольські
Герб "Побог".
Станіслав Конєцпольський (1592-1646) - польський магнат та один з найкращих полководців Речі Посполитої.
Станіслав Конецпольський воював проти армії шведського короля Густава-Адольфа, штурмував в 1611 р. Смоленськ, неодноразово громив на степових кордонах татарські загони. Траплялись в його військовій кар`єрі і невдачі. В 1620 році під Цецорою Конецпольський потрапив у полон до турків і провів у неволі більше трьох років. Пізніше він поквитався за це із своїми ворогами.
В Речі Посполитій С.Конецпольського називали "Кунктатором" ("Повільним")- адже він ніколи нічого не робив без обдумування і чіткого планування.
Був багатим магнатом кресовим з величезними маєтками в Україні. Дбав про розширення інфраструктури на її теренах, піклуючись про господарський розвиток своїх володінь, де зокрема заснував шовкову мануфактуру.
Вишневецькі
Герб "Корибут".
Старовинний рід руських князів.
Раїна Вишневецька (Могилянка) (1589 - 1619, українська меценатка 17 століття.
Народилася в сім'ї молдавського боярина Ієремії Могили, який у 1595-1606 роках був молдавським господарем (князем). Сімейні зв'язки князів з Могилами здавна (ще з часів Дмитра Вишневецького-Байди) давали їм приводи боротися за молдавський васалітет Речі Посполитій, через що постійно виникали суперечки та війни з турками.
Раїна була старша з чотирьох дочок Іеремії. Двоюрідна сестра київського митрополита Петра Могили, дружина київського каштеляна князя Михайла Вишневецького (отруєного у Молдавії православним ченцем під час таїнства причастя), мати майбутнього сумнозвісного магната князя Яреми (названий на честь діда-молдаванина) Вишневецького. Фундаторка Прилуцького, Густинського, Ладинського й Лубенського Мгарського монастирів. Фанатично православна, дуже негативно ставилася до утисків польсько-шляхетським урядом східної церкви. Підтримувала православне духовенство.
Окрім сина Яреми мала дочок Анну та Гальшку, синів Александра-Романа та Ежи-Кшиштофа.
Радзивіли
Герб "Труби".
Радзивіли - наймогутніший княжеський рід у Великикому Князівстві Литовському, який у першій половині 16 століття дістав гідність князя Священної Римської Імперії, а потім був посвячений з Ягеллонами, Гогенцолернами та іншими європейськими династіями.
Радзивіли були власниками земельних латифундій, замків, міст та містечок, зокрема в Україні (Волинь, Київщина), Литві, Польщі, Білорусі й займали найвищі урядові посади у Речі Посполитій. У 16-18 століттях Радзивіли користувалися привілеями удільних князів, мали надвірне військо (близько 6 тисяч), власні фортеці. Krol sobie krolem w Krakowie, a Radziwill na Nieswiezu.
Кшиштоф Радзивілл (1585 - 1640) - воєвода віленський, староста могилівський, польний гетьман литовський. Представник "Біржанської" лінії Радзивілів. Син Кшиштофа Миколая Радзивіла "Перуна" і батько Януша Радзивілла. Дружина - Анна Кішка.
Головний дисидент у Речі Посполитій - пропагував кальвінізм, ненавидів католицтво, оспорював право Жигимонта на трон... і віддано служив Вітчизні.
Курцевичі
Герб "Курч".
Старовинний руський княжий рід.
Павло Курцевич-Булига (?- 1629), хоч і займав незначні адміністративні посади, а в політичних та військових сторінках Речі Посполитої помітного сліду не залишив, тим не менше стійко держався православної віри і плекав її у своїх величезних володіннях.
Заславські
Герб "Баклай Заслав".
Руський княжий рід.
Олександр Янушович Заславський (1577-1589 - 1629) - був волинським каштеляном, житомирським старостою, брацлавським та київським воєводою. Інтелігент свого часу, засновник багатьох шкіл, меценат науки, автор кількох наукових трактатів.
Католик, що не цурався свого руського походження, він усіма силами прагнув "воз'єднати розірване тіло Русі" через унію з католиками і був одним з найвидатніших її поборників.
Будучи пошлюблений з Евфрузиною Острозькою, дочкою останнього з князів Острозьких Януша, одержав в якості її приданого величезні маєтки Острозьких.

Коротка довідка

Шляхта (пол. Szlachta) - суспільний, привілейований, провідний соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі у 14 - 18 століттях. Саме слово походить зі старонімецької мови: slahta (рід) або Schlacht (битва). Єдиними повинностями шляхти були земельний податок та військовий обов'язок перед сюзереном, од усього іншого шляхта була вільною.
Магнат (лат. magnas - велика людина) - вельможа, можновладець, дворянин, людина високого соціального стану, шляхтич вищого гатунку. У середньовічній Польщі магнатами називалися духовні і світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатне дворянство.
У Речі Посполитій нашого періоду магнатські володіння займали ледь не половину усіх земель держави. Ось приклад володінь всього чотирьох магнатських родин в Речі Посполитій, а було їх значно більше.

Одіграш шляхтича

Зовнішній вигляд.
Шляхтич це - землевласник, воїн, суддя, світський діяч. Отже зовнішній вигляд має відображати його суть - в одязі багатого землевласника мають бути присутні хутро та прикраси, воїн повинен бути зі зброєю, а суддя з булавою чи перначем (і це все може бути одна й таж людина, залежно від ситуації).
Шляхтич - людина горда, навіть гоноровита, голови не схилить (ну хіба що перед королем чи єпископом), спину тримає рівно, кожне слово - то вирок, кожен жест - наказ. Шляхтич людина освічена, і не просто грамотна, що вміє писати та читати, а володіє латиною, знається на філософії, теології. Якщо ж пріоритет - війна - то вивчає військове діло серйозно. Адже кожен шляхтич - воєначальник, навіть якщо він командує лише одним пахолком). Шляхтич - вижме останню краплину крові зі свого селянина, але на сейм явиться при "повному параді". А магнат взагалі без почту на людях не з'явиться.

Обов'язкова атрибутика шляхтича.
Кожен шляхтич на полігоні повинен мати:

Рекомендації щодо одіграшу шляхти та магнатів.
Землевласнику варто завчасно домовитись з урядником, що наглядатиме за його волостями, запастися казною для оплати своїх вояків, подбати про підтримку у питаннях власності на сеймі та в трибуналі.
Безземельному шляхтичеві має сенс визначитись, якого магната він підтримає, під чиї знамена стане (коріння таких вподобань може сягати в далеке минуле роду, хоча можливе визначення в процесі гри). Кожен рід має свої традиції, не тільки в полично-релігійному плані, а й у побутовому: що більше таких традицій буде - то цікавіше и оригінальніше буде виглядати гра.