Між орлами і півмісяцем


До сторінки гри



Адміністрація Речі Посполитої


NB! Все сказане нижче - не правило, а лише майстерські рекомендації до управління землями і підданими Речі Посполитої на полігоні. Вказані посади не обов'язково усі мають бути представлені окремими персонажами, їх можна суміщати по дві-по три для одної особи, а принципи управління вдосконалювати до потреб конкретної ситуації.



Король

Король Польський, Великий князь Литовський, Руський та Жамойтський Сиґізмунд ІІІ Ваза, а також Сенат Речі Посполитої Польської і Литовської не буде представлений на полігоні якимись певними гравцями. Вони будуть віртуальними (цю функцію беруть на себе майстри) і надсилатимуть свої розпорядження до Коронного гетьмана листами. Звичайно ж, Віртуальний король розраховує, що всі його накази виконуватимуться, інакше образиться. Для листування з королем слід надсилати листи до Майстерні.
NB! Ось так звучить повний титул короля:
Божою ласкою його милість король Польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, жмудський, інфляндський, а також дідичнй король Шведів, Ґотів і Венедів.


Сейм

Сейм виступає основним законодавчим органом у державі (і на полігоні).
Рекомендуємо збирати сейм не рідше одного разу на ігровий день. Ініціює збір сейму (розсилає віци - запрошення) Коронний гетьман. Од кожної шляхетської родини на полігоні (як магнатської, так і безземельної) на сейм висилається по одному депутату-шляхтичу чоловічої статі. Якщо дві третини депутатів неприсутні, сейм не відбувається через незібрання кворуму.
Ухвали сейму можуть бути тільки одноголосними. Будь-хто з депутатів має право ліберум вето на будь-яку постанову сейму. Тобто якщо навіть один зі шляхтичів сказав "нє позвалям!", рішення вважається неприйнятим і питання або доробляється, або переноситься до наступного сейму. Об'єкт обговорення (той, щодо кого виноситься рішення) не має права голосу. (підказка: якщо якийсь балабол весь час зриває обговорення, можна поставити на голосування питання його денобілітації).
До компетенції сейму відносяться наступні питання:

питання збору і розміру податків до коронної скарбниці;
питання розміру видатків на утримання війська: кварцяного, реєстрового козацтва, найманців; питання розміру зарплатні чиновникам гетьманської адміністрації;
вибори членів та видатки на утримання шляхетського трибуналу
релігійні питання: видатки на утримання єзуїтської та уніатської організацій;
політичні питання: з ким укладати союз, з ким вести війну, стратегічні рішення (де, хто і як збирає військо, хто в ньому наказний гетьман, які сили куди посунути і т.п.);
питання нобілітації (надання шляхетства, вступ у магнатські права нового голови сім'ї) та позбавлення шляхетства;
багато інших загальнодержавних питань.

Рішення сейму суть обов'язковими до виконання гетьманською адміністрацією. У разі незадоволення її роботою сейм може ініціювати обрання нового коронного гетьмана і представлення його особи на затвердження королеві і сенату, але остаточне рішення - за королем.

Коронний гетьман.

Головою виконавчої влади є перша після короля особа у державі - гетьман великий коронний. Ним може бути тільки представник одного з наймогутніших родів, призначений королем.
Його функція - управління державою по постановах сейму і короля.
На свій розсуд він призначає членів своєї адміністрації (практично кабмін). Це наступні посади:

польний гетьман - головнокомандувач усіма військами;
підскарбій коронний - розпорядник державною скарбницею, міністр фінансів
маршалок - розпорядник сейму;
секретар/писар;
штат гінців;
можливі й інші посади у разі потреби.

В його владі також призначати наказних гетьманів, запорозького гетьмана, комендантів львівської, київської та кодацької фортець.

Трибунал

Члени трибуналу обираються на сеймі. Це підкоморій (власне, суддя) і двоє підсудків. До їх компетенції відноситься:

вирішення справ майнових;
питання власності на землі, спадку (нагадаємо: у разі смерті власника якоїсь волості, його володіння автоматом переходять у власність корони, і треба вирішувати, кому віддати їх надалі), правомірності захоплення земель шляхтою тощо;
карні справи;
покарання за єресь чи схизму, майнові церковні питання тощо;
денобілітація і банація (вигнання) за злочин та інші.