Головна сторінка/ Загальні положення./ Історична ситуація./ Локації та населення./ Політика./ Економіка./ Релігія./ Містика./ Бойовка./ Медицина./ Мертвятня. /


Політика

Великі держави.

NB! На полігоні не буде особисто правителів великих держав, але в віртуалі вони існуватимуть: кореспонденція і накази підданим од московського царя, московського патріарха, турецького султана, константинопольського патріарха, польського короля з сенатом приходитиме з Майстерні, відповідно листи до вказаних можновладців слід надсилати туди ж.

Всі три Великі держави полігонe - Річ Посполита, Царство Московське і Османська імперія - перебувають у стані постійної війни проміж собою (ми знаємо про Деулінське перемир'я та Хотинський мир, але гра вимагає wmого; отже майстерським свавіллям вводимо постійну війну). Словосполучення "постійна війна" означає, що даний конфлікт не може бути вирішений остаточно в умовах полігону, а мир між сторонами "постійної війни" означає лише перемир'я на якийсь час. Союзи між ними неможливі в принципі (ні в якому вигляді та ні за яких обставин! Майстри пильнуватимуть.).

Основні задачі Речі Посполитої - зберегти статус-кво своїх земель, нічого не втратити, не дати державі розпастися, втримати білоруські й українські землі в уніатстві. Слід також стримати Запорожжя у послуху і не давати нереєстровим козакам вільно пересуватися по державі і грабувати сусідні землі, а посполитим втікати на Січ. Усунути поновлену православну ієрархію.

Основними задачами Великої Порти (Османської Імперії, Туреччини) суть посадити на ханський трон у Криму свого претендента, утримати Крим в своїй владі, загарбати від Ляхистана (Речі Посполитої) якнайбільше землі.

Основні задачі для Московського царства - заполучити від Польщі і Литви землі, привести православних Білої Русі та України під руку московського патріарха. Бажано привести Крим під руку свого царя.

Крим.

Кримське Ханство теоретично є васалом Туреччини. Але на момент початку гри новим кримським ханом у Константинополі призначено попереднього хана Джанібека Гірея, а теперішнього хана Магомета Гірея з його братом калгою (першим після хана, спадкоємцем престолу) Шагін Гіреєм - фактичних правителів Крима - усунуто від ханства. Новопризначений хан знаходиться в Ногайській орді, чий проводир бек Кантемір, старий ворог Магомета і Шагіна, проголосив себе вільним од присяги Бахчисараю і збирається помогти турецькому ставленикові сісти на кримський трон. Як підуть події, побачимо на полігоні.
Історично склалося, що ханську орду часто наймали у війнах Литви (а пізніше Речі Посполитої) і Московії обидві сторони. Це призвело до того, що на початок гри існує традиція московських і польських "упоминок" (данини) Криму. Тобто між Московією і Кримом чи Річчю Посполитою і Кримом існує мир, якщо вони прислали ханові "належну" йому данину (див. "Економіка"). Якщо ж ні - нехай начуваються.

Ногайці.

Ногайська орда є номінальним васалом кримського хана (пам'ятаймо: васал мого васала - не мій васал! ) Тобто напряму туркам не підпорядковані. Отже, офіційно ногайці мають виконувати накази з Бахчисарая. Але там зараз правлять "незаконні" Магомет і Шагін Гіреї, тож бек (володар) ногайців Кантемір-мурза зламав свою васальну присягу Криму. Натомість в його орді знаходиться турецький ставленик "законний" хан Джанібек Гірей. І ногайці за допомогою білогородського паші воліють посадити його на бахчисарайський трон.
Ногайці не гребують також і найманським хлібом чи просто розбоєм.

Запорозька Січ.

Тут ситуація складніша.
Частина запорожців, що внесена до Реєстру і одержує платню з королівської скарбниці, суть в принципі коронні жовніри (солдати), які підпорядковуються гетьманові Його Королівської Милості Війська Запорозького Низового, а той у свою чергу - коронному гетьманові. Але це за умови, що платню їм вчасно виплачено і все гаразд, якщо ж ні - бозна як реєстровці поведуться.
Інші ж козаки, голота - вільні люди, заробляють як прийдеться - де найманством, де грабунками тощо (про пограбування "границь" див. "Економіка"). По суті вони знаходяться поза законом у державі і підлягають арешту і покаранню за самий факт назви козаком, але це легше сказати, аніж виконати.
Існує ще традиція московської платні запорожцям за набіги на Крим (що теж бувало не регулярно, і тоді запорожці "ображалися" і грабували самі московські землі). Відповідно і зовнішня політика Запорожжя досить неоднозначна. І непостійна :.
Головна політична мета запорожців - підтримувати православну віру і відновити церковну ієрархію по Україні та Литві. Ще дуже бажано розширити Реєстр (а відповідно, перестати бути номінальними бандитами, та й грошенят підзаробити) і добитися права вільного пересування по Україні, права вести власну політику. Козаки проголосили себе захисниками віри і охороняють київського митрополита та його двір, тож і нападки на цих священників вважатимуть за агресію проти себе.

Волості.

Посполиті до політики особливо не лізуть, але і в них є деякі можливості. По-перше, вони можуть брати участь у воєнних діях як ополчення чи то для свого пана, чи як найманці, чи за ідею. По-друге, можуть стати козаками, для цього під час економічного періоду вони можуть пройти через "Пороги" повз Кодак на Запорожжя, де спробувати записатися до запорозького коша.
Бунт
В принципі селяни можуть спробувати збунтуватися проти свого пана. Така подія може статися не пізніше двох годин до закінчення економічного періоду: бунтівники мають запросити до себе у волость регіонального майстра і в його присутності повалити корогву з панським гербом на майдані селища, а замість неї встановити червоно-чорний прапорець (видається регіоналом) або корогву нового пана. На яких умовах посполиті підуть під нового пана, якщо такий взагалі буде, то вже їхнє діло. Майстри гарантують, що інформація про цю подію швидко пошириться по полігону, тож і розплати, напевне, довго ждати не прийдеться. Надалі принцип такий.
Повстала провінція є ласим шматком для будь-кого. Той, хто захопить повстанський вимпел (в тому числі і господар волості), отримує за нього від регіонала повсталої землі 3 злотих за розорення поселення, і в такому випадку селяни-повстанці не одержують належних їм виплат. До того ж за захоплених живцем і публічно страчених у Львові повстанців пан збунтованої землі отримує по 0,5 злотого за кожного покараного бунтівника. Таким чином бунт вважається придушеним, а кого вважати паном над цею провінцією (попереднього господаря чи переможця бунтівників) - вирішує шляхетський суд у Львові. Якщо ж повстанці змогли оборонити свого вимпела, їм виплачуються доходи за стандартною схемою.

Інші держави.

Князівство Молдавське, Семигород, Всевелике Військо Донське, якщо будуть присутні на полігоні, матимуть напівзалежний од своїх сюзеренів статус і вестимуть політику на свій розсуд.