Економічні цикли.

Ситуаційно гра починається з другої половини 1622 року. Але ніякої чіткої відповідності реального часу полігонному немає.
Доба гри ділиться на кілька умовних періодів:
1 економічний період - з 9.00 до 14.00
Божий мир - з 14.00 до 15.00
2 економічний період - з 15.00 до 20.00
Божий мир - з 20.00 до 21.00
Ніч - з 21.00 до 9.00
"Божий мир" - це час, коли заборонені будь-які воєнні дії, навіть поєдинки, коли спорожняється Мертвятня (див. "Демографія", "Бойовка"), коли майстри-регіонали виплачують гроші персонажам (див. далі). Радимо в цей час пообідати чи повечеряти, трохи одпочити.
Власне економічні періоди - то час повноцінної гри у всіх відношеннях.
Ніч - час спокою, політики, розваг, містерій і т.ін. - війни не ведуться, вбивства і грабунки не дозволяються, економічна діяльність з боку майстрів призупиняється.
Всього планується 5 економічних періодів, тобто 2,5 ігрових доби.

Матцінності.

На полігоні в обігу перебуватимуть три види ігрової монети:
шеляг (шаг) = 2 грн
гріш = 6 грн
злотий = 20 грн
До та після закінчення гри ігрова валюта обмінюється у майстрів на українські гривні згідно вказаного номіналу. У процесі гри обмін можливий лише у мінял та чумаків (див. далі).
При реєстрації на полігоні, окрім здачі обов'язкового внеску за участь у грі (див. "Загальні положення"), гравцям можна буде обміняти реальні гроші на ігрові: до 30грн селянам, міщанам, священникам - взагалі простому люду, до 50грн - воякам і до 100грн - шляхті і правителям.
Обіг реальних грошей на полігоні категорично заборонено!
NB! Вся ігрова готівка, що є у персонажа при собі, має знаходитися в гаманці на його поясі. І нехай той, хто приховає свої гроші десь деінде, вважає себе останнім пацючиною і чітером, а майстри за таке суворо каратимуть.

Інша матеріальна цінність - збройні чіпи для введення у гру зброї. Їх номінальна вартість при обміні у майстрів до та після гри - 1 шеляг. Як виглядатимуть ці чіпи - побачите на полігоні. Зняти такий чіп зі зброї (вкрасти цю зброю) може будь-хто, кого не замучить його совість.
Набої для вогнепальної зброї (див. "Бойовка") теж суть ігровою цінністю. Продавати їх на полігоні можна лише зі згоди майстрів. Ціни встановлює сам продавець.
Також до ігрових цінностей належать ігрові артефакти, промарковані майстрами, ігрові документи, напої (в тому числі й алкогольні) за межами намету.

Всі названі вище цінності можуть бути продані, обміняні, викрадені або вилучені під час обшуку чи мародерства. Причому обшукуваний ("мертвий", полонений чи просто заляканий) має на першу ж вимогу віддати їх обшукуючому. Обрізати гаманці з пояса категорично заборонено з міркувань безпеки!
Грабувати особисті матеріальні цінності має право будь-хто у будь-кого під час економічних періодів (якщо зможе). В "божий мир" та вночі можна лише красти без ужитку сили.
Макети господарчих споруд (див. далі) поряд з маєтками можуть бути зруйновані, аби насолити власникові.

Інше - особисті речі гравців, костюми та власне ігрова зброя (не чіпи з неї), деталі ігрових споруд та інтер'єру, усілякий антураж, корогви і вимпели держав та шляхти, намети і продуктові сховища - недоторкані для псування чи грабунків. Окрім цього імунітет до грабунків мають шинки, харчевні та їх сховища і склади. Не підлягають грабункам також чумацькі вози, лавки мінял і скарбниці (це певна схованка, про яку знає регіональний майстер) - польська коронна, турецька, татарська, запорозька, київська, московська - навіть у разі смерті скарбника.

На полігоні діятиме "Водяне перемир'я", бо запезпечити кожен табір окремим джерелом питної води майстри не зможуть. Це значить, що гравець з судинами для води (без зброї й інших ігрових речей) тимчасово випадає з гри (тож, не повинен бути шпигуном, ділитися ігровою інформацією і таке інше) і не може бути атакований чи пограбований. При цьому водоніс може продавати воду комусь, якщо знайдуться охочі купити.

Окремим пунктом іде така цінність як земля. Маєтки магнатів та корони польської (волості) можуть змінити свого власника. Так, наприклад, певний маєток разом з посполитими, що там мешкають, може бути проданий, подарований за заслуги, захоплений шляхтичем-конкурентом, забраний за провини, відданий іншій державі в якості данини, перейти спадкоємцю, повстати проти пана тощо. Про кожну таку зміну власника землі на центральних майданах Києва і Львова має бути зачитаний відповідний указ коронного гетьмана і, звичайно ж, повинен бути сповіщений регіональний майстер цього регіону.

Обіг грошової маси.

NB! Усі нижчевказані майстерські виплати здійснюються регіональними майстрами в "божий мир" за минулий економічний період.

Сільське господарство.

На початок гри всі волості належать певним магнатам чи польській короні, а керуються їх урядниками. Шляхом жеребкування розподіл володінь між панами відбудеться незадовго до початку гри, а його результати буде оголошено на форумі.
Кожен магнат має відмітити свої володіння корогвами з власним гербом на головнім майдані кожної з волостей. В Речі Посполитій кожен раз, коли вмирає володар якихось земель, його володіння автоматом переходять в коронну власність і одержати сімейне майно назад новий голова роду може тільки рішенням шляхетського суду і через універсал коронного гетьмана.
Урядника пан має персонально привести у належну йому волость і в присутності старости селища (капітана команди, що його відіграє) та регіонального майстра призначити. Урядника хазяїн вибирає на свій розсуд з кого захоче. Один урядник може займатися справами кількох володінь, якщо все встигатиме. Скільки з доходів урядник забиратиме собі, а скільки оддаватиме панові, вони визначають проміж собою за домовленістю. Єдина умова: не менше(!!!) 1/5 отриманих з волості грошей має бути віддано урядником самим селянам (найгірша панщина - один день роботи на себе проти чотирьох "панських").

Ще урядник може найняти селян для зведення "господарчих споруд".
NB! Максимальна кількість господарчих споруд на одну волость - 5 шт.
Під "господарчими спорудами" маються на увазі макети чи просто цікавий одіграш млинів, ставів, садків (можна без хрущів над вишнями), пасік, пасовищ тощо (поле для фантазії безмежне), розташовані поряд з самою волостю на площі близько 2х2м кожна.
Що красивіше буде зроблено такий макет, тим більшу суму за нього видаватиме майстер-регіонал (од 0,5 до 2 злотих за економічний цикл). Переймати цікаві ідеї у сусідніх волостях і копіювати їх дозволено, повторення типу споруди заборонено тільки у тій самій волості. Скільки урядник платитиме посполитим за зведення такого "хазяйства" - по домовленості між замовником і виконавцем. Після його побудови запрошується майстер-регіонал, який сертифікує споруду (вішає на неї спеціальний вимпел, викрадення якого означає руйнування цього хазяйства) і оцінює.

Основну масу грошей майстри виплачуватимуть за селянський труд. Точніше, самим селянам для цього працювати не обов'язково - вони можуть займатися чим захочуть, головне - вижити. Тобто якщо на кінець економічного циклу селянин/селянка живий, здоровий (якщо був хворий, то вилікувався) і не сталося ніякого стихійного лиха (а якщо сталося, то поборене), то за нього майстром-регіоналом виплачується мінімум 1 злотий. У присутності всієї сільської громади (якщо когось не буде, він вважатиметься мертвим, тож постарайтеся в "божий мир" бути у себе вдома) дохід виплачується регіональним майстром не особисто самому селянинові, а представнику влади чи пана: панському урядникові або старості (у випадку якщо волость збунтувалася або якщо урядник не з'явився вчасно на місці), а у волосній церковній книзі робиться запис про виплачену суму. Причому сума виплат на кожного посполитого за економічний період може мінятися у залежності від таких чинників:
якщо урядник - жид, виплачується на 1 шеляг більше;
якщо у волості є свій піп чи єпископ (а не дяк - див. "Релігія") живий і здоровий (тобто регулярно проводить службу божу, приймає сповіді - взагалі працює за фахом), без різниці, православної віри чи уніат, то ще на 1 шеляг більше;
За кожного живого посполитого майстрами також платиться "церковна десятина" - 1 шеляг. Але ці гроші йдуть або прямо в королівську скарбницю (якщо у волості священник-уніат) або руському православному митрополитові в Києві (якщо священик у волості православний), чи московському архієрею (якщо волость належить до Московського Патріархату чи завойована москалями) - див. "Релігія".
Таким чином, максимальний дохід з одного посполитого за один економічний цикл може дорівнювати 1 злотий і 1 гріш.

Віртуальні волості.

Через недостатню кількість гравців-посполитих розробники вводять таке поняття як "віртуальна волость". На відміну од "реальних" волостей, в ній не гратимуть справжні люди і вона виконуватиме суто технічні функції в царині економіки, політики та релігії. Таих віртуальних волостей планується на полігоні близько 8-10.
Як це виглядатиме.
Це певне, визначене майстрами, місце на полігоні, де стоятиме "церква" (макет), на якій буде вказано назву волості, висітиме вимпел належності якомусь панові і позначка віросповідання волості (православна чи уніатська). Поряд стоятиме двометровий бовван-ідол з назвою волості, який одігрує функцію населення цього регіону (його функціональність - див. нижче).
Економіка віртуальних волостей.
Віртуальна волость, якщо вона не була пограбована турками чи татарами і не бунтувалася, приносить панові, чий герб висить на її церкві, 4 злотих за економічний період. Виплата здійснюється регіональним майстром цього регіону під час божого миру прямо на місці представникові хазяїна волості.
Віросповідання віртуальних волостей.
За економічний період віртуальна волость приносить 1 злотий десятини до своєї митрополії, якщо її не було пограбовано турками чи татарами.
На початок гри усі віртуальні волості належать до уіатської церкви. Надалі це може помінятися. У будь-якому разі віртуальна волость може змінити свою конфесію тільки раз на економічний період.
Якщо якась з митрополій хоче прилучити віртуальну волость до своєї церкви, то вони звертаються до будь-кого з майстрів і попереджають його про ці свої наміри не пізніше, ніж за годину до самого обряду прилучення (називають момент з точністю до хвилин). Ця година потрібна, щоби пустити інформацію про ці заходи полігоном. В призначений час єпископ-виконавець прилучення має прибути на місце віртуальної волості і у довільний спосіб провести обряд переосвячення її на свою релігію. Варто бути готовим, що противники можуть постаратися перешкодити цьому заходу. По вдалому закінченню переосвячення майстер-регіонал (який, звісно, теж буде на тому місці) вішає на церкву знак її приналежності: простий (католицькй) хрест - для уніатства і п'ятираменний (візантійський) - для православ'я.
Захоплення та грабунок віртуальних волостей.
Одібрати віртуальну волость у свого суперника можна, знявши його герб з церкви і повісивши на ній свого герба не пізніше 2 годин до кінця економічного періоду. Знятий герб має бути одданий регіональному майстрові цього регіону. Виплату врешті решт на місці за загальними правилами одержує сторона, яка вийде переможницею в суперечці.
Грабунок віртуальної волості турками чи татарами здійснюється звичайнісіньким викраденням ідола-боввана з волості і транспортировкою його до Кафи, де майстри за нього заплатять грабіжникам 4 злотих. Причому ніхто не забороняє їм грабувати по кілька волостей за один похід. А довгий і важкий "одіграш населення" (бревно) придумано для того, щоб "перегін ясиру" через Дикий Степ не був надто легкою задачею. Звісно, за "пограбовану" волость її господар грошей не одержить, а митрополія не дорахується десятини. Тож, зустрінеш Табачника - дай йому підсрачника побачили татар, що тягнуть дровиняку - рятуйте ясир християнський. Ну, або поможіть - важко ж людям :) .
Бунт віртуальної волості.
Якщо якась з "реальних" волостей збунтувалася, то поки це повстання не придушене, може збунтуватися і сусідня віртуальна волость. Роль самих бунтівників у такому разі виконуватимуть набрані майстрами з Мертвятні гравці (не більше 8). Але повстанцям не заборонено допомагати одне одному, та й сторонні бойові сили можуть долучитися до розборок.
Таке повстання може статися не пізніше 2 годин до кінця економічного періоду, а господар волості буде попереджений про нього. Коли панові вдається покарати "бунтівників" (захопити червоно-чорний прапорець і повісити свого герба), то волость принесе йому стандартну суму прибутків (4 злотих), коли ні - гроші страчено, а на новий економічний період волость переходить у коронну власність (в особливому випадку - іншій державі, але про цей випадок дізнаєтесь лиш на полігоні) і подальша її доля вирішується коронним трибуналом.

Шинки, міняли та чумацтво.

Останнім часом так склалося на іграх, що все більше гравців віддають перевагу харчуванню в ігрових корчмах та шинках замість того, щоб везти з собою на полігон казани, крупи і консерви. Майстри на даній грі цілком підтримують таку тенденцію і пропонують бажаючим виїхати на гру корчмою, харчевнею чи шинком. Для цього треба зв'язатися з майстрами та повідомити своє бажання якомога раніше, аби корчмарі могли заздалегідь планувати свій бюджет, зважаючи один на одного.
В рамках гри харчевні в першу чергу необхідні під Києвом, Львовом і Бахчисараєм, але можливі й в інших місцях.
Оскільки майстри не в змозі запропонувати ігрові шинки в кожній локації, ними введено інститут чумацтва. Під чумаками ми маємо на увазі не видобутчиків солі (навряд чи цей ресурс знадобиться на полігоні), а просто пересувних торговців їжею, питвом та якимись ігровими матцінностями (збройними чіпами, виробами ремісників тощо). Чумаки також виконують функцію пересувних мінял реальних грошей на ігрову монету (з націнкою не вище 20% од майстерського курсу).
Їжу та питво чумаки можуть купляти в будь-якій корчмі по домовленості з корчмарем, та розповсюджувати по волостях чи ігрових таборах з невеликою націнкою. Радимо робити чумакам завчасні замовлення на доставку товарів з харчевень: дуже, як на наш погляд, зручно.
Чумаки мають виглядати як прості селяни або міщани, мешкати десь на волості чи в Києві. Обов'язковим елементом їх антуражу має бути діюча модель чотириколісного воза (мажі), на якому вони везуть свій крам. Ну і, звичайно, традиційний бриль з соломи - як же без нього :).
У Києві, Львові і Бахчисараї також планується посадити мінял для обміну реальних грошей на ігрову монету. Класично такою діяльністю займалися жиди та вірмени - так буде і у нас. Їх курс обміну не перевищуватиме майстерський більше, ніж на 20%.
Також майстри зобов'язуються в процесі гри викупати у мінял, шинкарів та чумаків збройні чіпи за їх початковим номіналом, у всіх інших гравців - тільки по закінченні гри. Ціну викупу вищеназваними торговцями збройних чіпів у населення майстри не встановлюють - як домовитеся.
Шинкар за шинквасом (стойкою бару), чумак при своєму возі чи міняла у своїй лавці є імунними до будь-яких проявів ігрового насильства (вбивство, грабунок). Але і самі вони не повинні мати в руках зброї і брати участь в бойових діях. Корчмар, міняла чи чумак поза свого "робочого місця" або який взяв до рук зброю, втрачає свій імунітет.

Великі держави.

За передовими форпостами - Львовом, Путивлем і Білгородом - стоїть вся велич великих держав - Речі Посполитої, Московії та Туреччини. Отже, вони серйозно спонсуються зі своїх метрополій (тобто майстрами під час "божого миру") - по 20 злотих кожного економічного циклу. Це фіксована сума, вона не міняється. Але може змінитися адресат платежу.
Так, якщо фортецю Аккермана чи Путивля буде взято, 10 злотих від указаної суми одержить переможець прямо на місці (тільки перше взяття за економічний період, інші - "безплатні"), відповідно господарі взятої фортеці їх не отримають.
До того ж, існує така річ як "кордони держави". Це двометровий стовп (типу "населення" віртуальних волостей) з табличкою, котрий встановлюється на вказаному майстрами ж місці у відносній близькості (в полі зору) до Путивля чи Білгорода. Якщо цього стовпа буде викрадено (наприклад, тими ж запорожцями чи кимось іще) і віддано регіональному майстрові з регіону крадія, то цей злодій одержить 10 злотих за рахунок постраждалої держави. Інформацію стосовно сторони, яка це зробила, жертвам грабунку повідомлять майстри, отже це може бути casus belli. Тож пильнуйте "кордонів" і не давайте такому статися - виставляйте варти, робіть засідки, щось іще.

Дещо інша ситуація з Річчю Посполитою. Шарпати "віртуальні кордони" немає сенсу: можна піти і пограбувати реальних селян по реальних волостях (див. "Грабунок волостей). А за взяття львівського Високого замку виплачується лише невелика моральна компенсація - 5 злотих (які однімаються від 20 злотих, належних до виплати польській коронній адміністрації). Натомість після здобуття Львова переможець (Московія чи Туреччина - тільки вони!) може приєднати до своєї держави три (це максимум за один економічний період, менше можна) з прикордонних волостей на своє вподобання, завести там свою адміністрацію і збирати з неї доходи у встановлених на свій розсуд розмірах (виплати на волость з боку майстрів залишаються ті ж самі). Пізніше Річ Посполита може спробувати повернути собі втрачені волості у той же спосіб: захопити кріпость держави-кривдника (Білгород чи Путивль) і замість живих грошей взяти од'єднані області назад. У таких випадках програла сторона не має права пручатися і повинна визнати перехід волостей переможцеві.
У польської корони є й інші статті доходів - це податки з магнатських володінь і церковна десятина. Церковна десятина виплачується майстрами (!) коронному гетьманові по 1 шелягу за кожного живого й здорового селянина в уніатських волостях (див. "Релігія").

Київ.

Тому, хто володіє Києвом (комендантові київського замку) за економічний період майстри виплачують 15 злотих. До того ж Київ на даний час володіє Магдебурзьким правом (на самоуправлінні), тож там буде своя адміністрація, що зніматиме податки з мешканців, братиме мито, слідкуватиме за порядком у місті, чинитиме суд тощо. Вони на самоокупівлі і майстрами не піддержуються.

Крим.

У Кримського ханства теж є певна виплата од майстрів, але як держава бідніша за "великі", Бахчисарай одержує лише 15 злотих за економічний період. Тим не менше у Крима є інші джерела прибутків. Мова йде про "ханські упоминки", або, простіше кажучи, данину татарам од Речі Посполитої і Москви - по 5 злотих в економічний період - за ненапад. Якщо ж вони не заплатили, татари можуть з чистою совістю йти брати своє законне - "ясир" (полонених для продажу в рабство - див. далі "Ясир").
Традиційно за ясиром ходили на Україну або в Московію.
NB! Пройти з "півдня" (Крим, ногайський степ, Білгород) на "північ" (Річ Посполита, Запорожжя, Путивль) і навпаки армією від п'яти осіб і більше можна лише в присутності майстра-регіонала цього війська і тільки одним з трьох "шляхів" (Муравський, Берладський, Чорний - див. "Бойовка").
У Крима також є свій "кордон", який можна пограбувати (див. вище), і отримати за нього 5 злотих у свого регіонала.

Січ.

Запорожжя (власне кіш) ніяких виплат з боку майстрів не одержує. Але ж пам'ятаймо за московські та турецькі "державні кордони" (ми не провокатори, а провокатори не ми!). До того ж Московське царство часто платило Запорожжю платню за походи на Крим і Турецькі кордони. І найманці з козаків для будь-якої справи прекрасні. Та й волості, можливо, захочуть мати своїх захисників і компенсуватимуть цю роботу козакам… Словом, козак не пропаде: там проросте, де впаде. До того ж теоретично існує Реєстр - список козаків, які одержують платню від польського коронного гетьмана (якщо той схоче платити, звісно).

Грабунок волостей.

NB! Після нападу татар чи турок на волость наступного економічного періоду вона імунна до повторного нападу (не ходили туди, де вже все винищено)!
Під час нападу селяни (і не тільки вони) мають право втекти чи боронитися (див. "Бойовка"), тож радимо такі напади робити несподіваними.
Якщо селяни втекли, вважається, що вони з усім своїм майном сховалися, а поруйнувати в захопленій волості можна хіба тільки господарчі споруди, причому руйнівник може оддати регіональному майстрові вимпел зі зруйнованої споруди і одержати 1 гріш за "награбоване".

Ясир.

Захоплених живцем бранців (в "Бойовці" описано процедуру полону) татарам і туркам, після ретельного грабунку особистих цінностей, слід довести (знову ж таки через один зі "шляхів" у Дикім полі) до Бахчисарая, де на "ринку рабів" у Кафі продають майстрам полонених селян по 1 злотому за особу. Обов'язкового одіграшу рабства ми не вводимо, але за особистої домовленості між гравцями воно можливе.
За інших, не посполитих, полонених можна спробувати одержати викуп (майстри їх не викупатимуть) од близьких - шліть листи, висилайте посольства. Брати в полон заради викупу можуть й інші сторони - не тільки татари з турками. Але якщо протягом двох годин з моменту попадання в полон ніхто викупу за персонажа не прислав, полоненого слід або відпустити, або вбити. Тим не менше, за згодою сторін, полонений і загарбник можуть погратися в рабство на власний розсуд.
Продані в рабство посполиті досиджують в Мертвятні до кінця економічного періоду, одержують там невеличку моральну компенсацію в 1 гріш кожен і в нових ролях виходять у гру (див. "Мертвятня").

Ремісництво

Кожен виробник має право продавати свою продукцію по визначених ним цінах кому завгодно без майстерського втручання у ці справи У Києві планується кожного ігрового дня проводити ярмарок, тож радимо для продажу своїх виробів брати в ньому участь.

Стихійні лиха

Час од часу з різних причин той чи інший регіон може потерпіти від стихійного лиха - засухи, сарани, граду тощо. Про наближення такого лиха у той чи інший спосіб населення регіону буде попереджено заздалегідь. Якщо до кінця економічного періоду мешканці постраждалого регіону зможуть запобігти цій напасті (одіграш, шановні, одіграш!), то все минеться без наслідків. Коли ні - на третину зменшуються майстерські виплати на цей регіон.

Доходи персонажів

Для кращого розуміння принципу економіки викладаємо тут хто звідки може одержати гроші у процесі гри за соціальним становищем.
Зайвий раз наголошуємо, що близько 2/3 внесків з гравців будуть вкинуті майстрами у гру в якості тих чи інших виплат.
Отже

уряди Великих держав отримують кожного економічного періоду виплати од майстрів за "велич";
уряд Криму одержує плату від майстрів за "державність", можливі "ханські упоминки" від Москви і Польщі, плату за найм в чиюсь армію;
той, хто володіє Києвом, одержує за це нагороду;
рядові татари і турки можуть продавати ясир;
реєстрове козатво і кварцяне військо оплачуються польською короною;
будь-хто може грабувати "кордони" Порти, Криму і Московії;
запорожці, татари, німці-найманці можуть служити комусь за гроші;
польська корона (коронний гетьман з урядом) і магнати отримують виплати за труд посполитих;
уряд Польщі збирає податки з магнатів за їх землі і отримує церковну десятину з уніатських волостей;
митрополичий двір київського митрополита одержує десятину з православних волостей;
безземельна шляхта Речі Посполитої прагне заслужити землі чи якось вислужтись перед короною, частенько наймається до чийогось війська;
надвірна гвардія та пахолки шляхтичів оплачуються своїм паном;
економи/урядники отримують процент од доходу з волостей;
селянам дістаються залишки від доходів за їх працю, разово вони заробляють зведенням "присадибних хазяйств";
київський магістрат збирає податки і мита в Києві;
персонал київського магістрату, кримського, турецького, московського і королівського урядів, запорозького коша (суддя, кат, писар тощо) одержують платню від своїх урядів;
міняли, шинкарі і чумаки заробляють продажом і перепродажом товарів, обміном грошей;
всі інші - ремісники, комедіянти, лірники та кобзарі і так далі - заробляють хто як і де зможе;